Багато років, сотні літ,
Життя несе свій заповіт.
І наближає наші дні,
В Божественнім вогні.
Любов палку вони несуть,
Найважливіша в цьому суть.
Кохання – диво на землі,
Воно не зникне у пітьмі.
Хай затремтить в руці – рука,
Лице – цілунок опіка.
Ніжний дотик, слово миле,
Хитає серце, наче хвиле…
Україно, нене люба!
Не пошли мені нелюба.
Просила дівчина сумна,
До неба очі підойма.
Прохання, небеса почули,
Вони дівча не обминули.
І на весні дали любов,
Стрімку, пекучу, - наче кров.
Україно – величава!
Матінко, біло - глава.
Служитиму тобі довіку,
І присягнулась – чоловіку…
Принесло справжнє почуття,
Емоцій шквал, до забуття.
Політ у смугу блакитну,
Надав їм долю - непохитну.
Життя несе свiй заповiт
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112031104253
Свидетельство о публикации №112031104253
Рецензии