Минула осiнь не одна
На це у неї всі права.
Барвистим листям – осінь впала,
На вірш чудовий - спонукала.
Минула осінь не одна,
Чомусь тепер – вона сумна.
З тобою звела – посміхалась,
До вуст солодких – доторкалась.
Швиденько дуже час минув,
І скроні сріблом осяйнув.
Але на згадці, з нами те…
Що поряд, стільки років йде.
Свидетельство о публикации №112031104070