Сон і так не дає спочити,
Розриваючи плівкою дум
Може він мене хоче вбити,
Ну а може посіяти сум.
Я не можу без тебе гуляти
І тепер я не в силі заснути
Може боляче дні пам’ятати,
Або просто не хочеться бути.
Я не можу гортати життя
І природою знов напиватись,
Бо без тебе його нема
Як не хочеться знову прощатись.
То життя є таким сумним
І від нього нема де тікати,
Навіть сон покривалом своїм
Від життя не бажає вкривати.
Я не можу так жити далі
І не можу спати без тебе
Просто хочеться зовсім мало –
Відлетіти назавжди у небо.
***
© Copyright: Шлихтер Эвелина, 2012
Свидетельство о публикации №112031000995
Свидетельство о публикации №112031000995
Рецензии
