Прощання... Само. Та

Перед вами стою я і просто благаю
Мої любі та милі, мій час вже спливає,
Зробіть , що прошу я, і все це не жарт
Моя птиця злітає, у холодний той Рай…
Не побачив життя, не знайшов я кохання,
І на серці той біль  не дає сподівання.
Перед вами стою і дивлюся  я в очі
Та бачу там сум, той холод співучий…
Слова не потрібні, я просто заплачу
Кого я кохаю, того не побачу,
А серце так крає, та як це, та як це ?????
Невже це кінець, невже гра програта???
Мені ще 17… ще є шанс піднятись …
Напевно це доля, судилося впасти.
Перед вами стою я, почуйте, погляньте
Симфонія Смерті вже гру починає,
Я хочу так з вами зостатись назавжди!!!
Та Смерть вже говорить на вухо:- «Прощайся»…
Простіть мене Батьку, простіть мене Мамо
Ви знали, хвороба, точила ще зрання …
І душу, і тіло ,і мрій сподівання,
Забрала усе, ненависна Влада.
Прошу, схаменіться, вже пульсу немає,
І серце не стука,прощайте,прощайте...