Пів сторіччя мною прожито,
Як засіяне в полі жито.
Як в садку червоні вишні,
Мої роки за мене вищі.
В житті не було як в казці,
Я жила по своїй указці.
В зимі - обпікав вітер,
На весні – зігрівав квітень.
Душа не один раз страждала,
У мріях на тебе чекала.
В руці олівець ломився,
Папір все сприймав - корився.
Я кохаю, люблю, мрію,
За тобою лечу – млію.
Я така - інша не буду,
Я дійду до Божого суду.
І відкриються очі - чисті,
Зрозуміють нарешті - вищі.
Яке серце вони створили…
Пожаліють мене що - сили.
Пів сторіччя це зовсім мало,
Я готова приймати дари.
Як криця - не буду ламкою,
Як стеля - не буду низькою.
Нехай вітер сильний віє,
Нехай мороз пекучий гріє.
Не скорюсь примхливій долі,
Почуття мої з любові!
До ювiлею
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112031003447
Свидетельство о публикации №112031003447
Рецензии