Не розуміє ніхто, мою душу пекучу,
Яка полум’ям б’є, в моїм серці жагуче.
До людей, до природи – святої землі,
Мої одкровення – люби і твори.
Батькам, матерям, синам та дочкам,
Віддай всю себе , а не по шматкам.
Легко піде хода по землі,
Запалить свічки молодої струни.
Пісню життя – заспіває мелодійно,
Куплети вірша – прочитає енергійно.
За цим ховається наше єство,
Напрочуд примхливе буває воно.
Благаю, молю – не цурайся його,
У поле душі – висій тепле зерно.
Воно проросте і притишиться шум,
І вся перешкода,принизливий глум.
Людина залишиться в світі довіку,
Не зупинити їй час, свого відліку.
Свої одкровення довірить лиш Богу,
Забуде про муку, і власну тривогу…
І прийде спокій в світ і мир,
Життя прекрасне - як «сапфір».
Повірте в це все - люди милі,
В любові завжди - ми щасливі.
Пiсня життя
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112030905323
Свидетельство о публикации №112030905323
Рецензии