І знову загадковості роман
За подихом вітрів хмільних, ранкових.
У серці трепіт і святий обман,
Шалене свято серед днів убогих.
П’янить хода кохання, знай,
Весна негадано і швидко мине.
Плоди гіркі, іди збирай,
Кохання на вітру холоне.
Все повторяється і має свій кінець,
Жагу любові залиши другому.
Кайдани не потрібні і вінець,
Я від полону маю тільки втому.
Замкнуте серце не принаджує роман,
Нехай другому сниться твій тремтячий стан.
И снова тот загадочный роман
© Copyright: Анатолий Заступ, 2012
Свидетельство о публикации №112030910705
Свидетельство о публикации №112030910705
Рецензии
