Торкнулася лагідно втіха,
Рамена мої обійма.
Не треба ні щастя, ні лиха,
І навіть тебе задарма.
Не треба ні слів, ні цілунків,
Ні подиху мріяних вуст,
На шкірі твоїй візерунків,
Ні юного тіла розпуст.
Ні жодної примхи і мрії,
Безодні та неба зірок,
Ні твої опущені вії
І майже, божественний крок.
Ні запаху твого волосся,
Ні дотику рук, ні тепла,
Ні того, що… не відбулося,
Що в серці лишила імла.
Не треба нічого крім тиші,
І вічного смутку в душі,
Яким уся суть моя дише,
Коли я складаю вірші.
Тоді у хвилини недолі,
Неспокою й болі часи,
Я силу відроджую волі,
І дивне натхнення краси!
Не треба...
© Copyright: Руслан Строинский, 2012
Свидетельство о публикации №112030809517
Свидетельство о публикации №112030809517
Рецензии
обожнюю вірші українською..)) гарно вийшло!!!)))
Людмила Челси 11.03.2012 18:54 • Заявить о нарушении
Людмила Челси 11.03.2012 18:54 • Заявить о нарушении
Гарно дякую, за коментар! Як на мене, то іноді українською усе це звучить, якось більш еротично)))
Руслан Строинский 11.03.2012 19:16 Заявить о нарушении
Руслан Строинский 11.03.2012 19:16 Заявить о нарушении
