Вже нема тебе,мамо, зі мною
Усміхатись не будуть вуста.
Я живу і не знаю спокою,
Не марную даремно літа.
Ти навчала слова вимовляти
І дороги долати круті,
Чесну працю і хліб шанувати,
Бути мужньою завжди в житті.
Ти навчала людей розуміти,
Ненавидіти зраду і зло
І родину свою шанувати,
Без якої б і нас не було.
Пам'ятаю:матусині руки
Все, що хочеш, зробити могли,
Доглядали турботливо дочку
Шили одяг, ростили квітки.
Вирушаю з батьківської хати
Відлітаю у даль,наче птах.
Хай назавжди залишиться мати
В моїм серці, у моїх думках....
Матер...
© Copyright: Флорена Запрудская, 2012
Свидетельство о публикации №112030701322
Свидетельство о публикации №112030701322
Рецензии