Зиркнеш очима - і ніжним обпалиш огнем,
Дух перехопить і груди одізвуться гулко.
Може удвох і кохання сліпе наженем,
Може підтрима воно, наче серце пігулка?
Ганю себе: погляд-хміль одвести не зумів
І спокусився, бо надто принадна спокуса.
Та за плечима багато і мало в сумі,
Чуб засріблився, посивіли скроні і вуса.
Чому ж наснага душевна така молода,
Прагне польоту, п'янкого чуття, високості?
Юна любов на моєму плечі одрида,
Тихо зітхне і попроситься знову у гості...
6.03.2012
Зиркнеш очима - i нiжним обпалиш огнем...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2012
Свидетельство о публикации №112030603457
Свидетельство о публикации №112030603457
Рецензии
