Молилось маленьке хлоп ятко... На украинском

          Натхнення тут:
          http://www.stihi.ru/2012/02/28/8782.


Молилось маленьке хлоп'ятко,
В каплиці лікарні в кутку,
Молитву мовляло завзято:
"За що ти дав долю таку
Мені,о мій Боже,навіщо?
Найшли мене в купі сміття,
Хай смерть забирала б,бо віща
Та купа,ввібралась в життя...
Іваном Сміття - записали,
Без роду,без племені я,
Без планів мене зачинали...
Спасибі хоч славне ім'я.
Спочатку Будинок малечі,
Так кличка була "Смітничок",
Носив занехаяні речі,
Дитбуді назвали "Сморчок"...
Та зовсім буваю там рідко,
Диспансер,що ОНКО,рідніш,
Бо тут все стерильне,нас чітко
Харчують і спати пізніш...
Пухлина стає,Боже,більша,
Проміння її не бере,
Раніше побило, ту іншу,
Та досі у горлі дере...
Професор* сказав"Не хвилюйся,
Я вирву,Іванко,їй зуб!"
З надією в очі дивився,
Дідусь,самий кращий хірург...
Піклуюсь,мій Боже,я дуже,
Щоб ти,хоч йому допоміг,
Давно святим ангелом служить,
Вклонюсь я за нього,до ніг"...
Просило,благало хлоп'ятко
І капали сльози рясні:
"Він став мені,Боже,як татко,
Співав колискову у сні"...

Професор*-Прообразом для мне був і є,мій земляк,Герой України академік НАМН України,генеральний директор ДОПЦ д.мед.н.професор Григорій Васильович Бондарь(22.04.1932)


 П.В.М.       4.03.2012г.