Наші бажання заводять нас в непролазні хащі.
Ми с тобою як струни гітари, чи навіть краще.
Плавимось як віск. Стікаємо, як сік груші, по руках.
В мене солоні краплі на розчервонілих щоках,
Від того, що ти глибоко в мене проникаєш.
Не питай. Бо якщо спитаєш -
говоритимуть стереотипи, заборони, соціальні забобони...
А я буду лежати гола,
і бажати, щоб понеділок не настав ніколи.
щоб понедiлок не настав нiколи
© Copyright: Евгения Черниговская, 2012
Свидетельство о публикации №112030511177
Свидетельство о публикации №112030511177
Рецензии
