Вона прийшла, покликана любов’ю,
Вона хотіла бути там, де ти,
Іти в далекі мрії за тобою,
Пізнати ще не звідані світи.
Її волосся пахло бергамотом,
Вона була, як янгол на землі –
Незаймана, божественна істота,
Як чистий аркуш в тебе на столі.
Вона у серці свічку запалила,
Щоби не сплутав ти її ні з ким,
Дала тобі енергію і силу,
І щастям поділилася людським.
Вона, як вітер, бавилася листям
І місяцем світила у вікно,
Росою випадала ранком чистим...
Вона в житті твоєму вже давно.
Вона зорею в небі засвітилась,
Щоб бути поруч в радості й журбі.
Вона з тобою поглядом зустрілась
І цілий світ став заздрити тобі.
Муза
© Copyright: Катерина Кулик, 2012
Свидетельство о публикации №112030410336
Свидетельство о публикации №112030410336
Рецензии