Мов пси на місяць, виють по ночах
Булькатих жаб зелені легіони.
Либонь, їм теж чогось не вистача, –
Завжди в усьому є свої резони.
Торішнє сіно пахне полином,
І злий комар настирливо дзизкоче.
Я вгамував би дзюбрика давно,
Але нехай ще нерви полоскоче.
Його сопрано тішить самоту,
Без нього ніч позбавилася б змісту.
Він допоможе спекатися дум,
Що вже cтомили пошуками істин.
До того ж говорив колись Платон:
Усі думки – лиш тіні та відлуння...
Далекі зорі викрали мій сон
Крізь ветхий дах занедбаної клуні.
Мов пси на мiсяць, виють по ночах...
© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112030303470
Свидетельство о публикации №112030303470
Рецензии