Душа до звёзд сто раз летала

Палке прийшло кохання, незбагненне,
Єдине між бажань та мрій.
Та й поселилось в серці в мене,
Без хитрощів прийшло і без затій.

Душа зневірена, як лід відтала,
І де в неї взялися два крила?
Вона до зірок сотні раз літала,
Прощала прошлість – щастям жила.

Прийшло кохання в жилах стине,
Збентежена душа на світ летить.
Бажає ніжності, вселенське зло все згине,
І,  друзі,  гріх її за це корить.


Рецензии
Дуже гарно! Надзвичайно образно написано. Чудово!!!!

Марина Штефуца   04.03.2012 23:55     Заявить о нарушении