Твоя доленька щаслива десь у хащах заблукала

                Катерині Дяченко
Твоя доленька щаслива  десь у хащах заблукала,
І забрала двох синочків — сизокрилих голубів.
В темнім лісі серед звірів, серед птахів  їх шукала,
А зустріла серед поля...  вже світанок  голубів.

Твої діти-янголята у відро збирали роси.
І до тебе поспішали, щоб умилася і ти.
Сивим смутком впали  втрати на твої розкішні коси,
Осінь пізня обриває і кленові шле  листи.

У листочках — сум осінній. А червона журавлина
Спілі ягоди до столу в козубочку тобі шле.
Усміхається  до тебе  перестигла горобина...
Хай Господь тобі, Катрусю, у житті   добро пошле!


ПЕРЕВОД   ИРИНЫ  РУДЗИТЕ

Твоя доленька счастлива где-то в дебрях блуждала
Забрала двух сыновей - сизокрылых голубей.
В темном лесу среди зверей, среди птиц их искала,
А встретила в поле ... где рассвет бродил чародей.

А дети-ангелочки в ведро собирали росы.
И к тебе спешили, чтобы умылась ими ты.
Седой грустью упали потери на твои косы,
Осень поздняя кленовые шлёт письма-мечты...

В листочках - печаль осенняя с красною клюквою
И к столу спелые ягоды в корзиночке шлёт.
Улыбается грустно перезрелой судьбиною
Пусть Господь тебе, Катенька, в жизни добро пошлёт!