По долині сивій тихо вітер завиває,
Понад степом знов несе суху траву.
А в кущах охрипла пташечка співає
Про невзгоди, щастя, радість і журбу.
Промайнуло літо, губить лист тополя,
До землі схилились вітоньки сумні.
І летить до неба... пісня, наче доля,
Про минуле, будні і майбутні дні.
Розметає ноти сизокрилий вітер,
Полетить в простори сяючих небес.
І впаде на землю дощ із різних літер,
Ковдрою укриє мрій, думок, чудес.
По долині вітер, трави понад степом,
Пісня в простір лине, зорі осінь ждуть.
Ноти розлетілись і з’єднались з небом,
І в майбутнє наше знов дощем прийдуть.
I летить до неба...
© Copyright: Владимир Великодный, 2012
Свидетельство о публикации №112030200795
Свидетельство о публикации №112030200795
Рецензии