Максименко Олег

Моя страница: http://stihi.ru/avtor/max64max


Максименко Олег.
Родился в 1964г в г. Балаково, что под Саратовом. Детство прошло на берегу Волги. В старших классах семья переехала в степной Крым.  Окончив сельскую школу, поступил в КПИ и с тех пор Киев стал моим родным городом.  В студенческие годы осилил 2-х годичные курсы английского языка, что расширило мои горизонты в литературе, которой зачитывался с детства. К этому же периоду относятся мои первые попытки писать стихи.
Страничку на стихи.ру открыл около года назад. Это положило начало моему творческому обучению. Примерно  полгода  являюсь ответственным за страничку по поэтическим переводам с английского. С благодарностью приму любую конструктивную критику.
Предприниматель. Разведен. У меня взрослые дочь и сын. Остальное расскажут за меня мои стихи.



******************************************************
До коханої
Piet Hein “Address to my beloved”
(обережно – суто український переклад )

                Some girls I worship from afar
                To passionate excess.
                But when I meet them face to face
                I love them rather less.

                Some other girls I love afresh
                Each time I meet again.
                It`s not until they`re out of sight
                That love begins to wane.

                But you alone, my love, I love
                Wherever you may be.
                So you can stay, or go away, -
                It`s all the same to me.
Дівчата є, що зносить дах,
Якщо таку зустріть,
Та, побувавши в пазурах,
Ти випаришся вмить.

А інші жінки – як магніт –
Не відірвати взор,
Але, хоч трохи забарись, -
Промчать, мов метеор.

То хрест – кохання до тебе
Усе життя нести,
Куди б тебе, любов моя,
Чорти не занесли!


******************************************************
О ревности.

Прости, ревнивая миледи,
За страсти вспыхнувший огонь,
Что не в  твоих парфюмов следе
Коснется ласково ладонь,

За отключенную мобилку
У парка в брошенном авто,
Нежданную судьбы посылку,
Пьянещей крепче, чем вино,

Воспоминаний монохромность,
За бесконечность высоты,
Ветвей изысканную томность
И лучезарность тишины,

На черно-аспидном асфальте
Пронзительную желтизну
Кленового листа, чьи пальцы
Рисуют фрески новизну.

В палитре – охра,  камедь неба,
Весенний цвет моей мечты.
И я прошу,  как нищий хлеба,
Запечатлеть ее черты.

Печаль за горизонт уносит
Как паутину, тень души.
Вот и пойми – влюбиться в осень,
Пределы чувства обнажив.

Нелепо как-то, столько лет прожив,
Влюбиться, как мальчишка, в осень…

******
      Щодо ревнощів.
               
Пробач, моя ревнива панно,
Шальної пристрасті вогонь,
Годину без твого кохання,
Обійми не твоїх долонь,

За раптом вимкнуту мобілку,
Під парком кинуте авто,
За несподівану зупинку,
П`янку, жагучу, мов вино,

За монохромний спогад-плівку,
За цю безмежність і блакить,
Тендітно-витончену гілку,
Хрусткої тиші дивну мить,

На мокро-чорному асфальті
Таку плямисту жовтизну
Кленового листа, ч`ї пальці
Малюють фреску мовчазну.

В палітрі – охра,  камідь неба,
Весняний колір моїх мрій.
Я відчуваю – мабуть, треба
Назавжди залишатись в ній.

Журба за небокрай відносить
Плин часу, як і павутинь.
Як дивно – закохатись в осінь,
Чуттів сягнувши височінь.

Незграбно  як – змішавши світ та тінь,
Так по-юнацьки закохатись в осінь…

******************************************************

Контакты: Проект по переводам: http://stihi.ru/avtor/trans7


Рецензии