ти повія. клянешся на вірність на крові чиїхось мрій.
маєш завжди тремтячі руки і голос незмінно тверезий,
скільки б не випила в колі таких же повій.
а часом (правда лиш відносно тварин) удаєш з себе матір терезу.
ти дитина. хлопцям, якщо й посміхаєшся, то якось боязно.
ніколи не дозволяєш брати себе за руку, про обійми вже не кажу.
і з усіма намагаєшся йти по життю порізно.
ще при знайомстві встановлюєш ту незриму межу,
яку не дозволяеш ні їм, ні собі перетнути.
ти м'яка і спокійна. іноді навіть занадто.
палиш повільно. та ніхто не знає, що ти вже через хвилину можеш утнути.
зруйнувати усі принципи і розказати про все приватне,
що приховувала від найближчих шістнадцять років.
твої кроки передбачити важко, та все ж можливо,
не зважаючи на твою божевільність й стрімку мінливість.
тож, мені й досі цікаво до локального землетрусу: дівчино, хто ти.
2.02.2012
хто ти
© Copyright: Ангелина Среда, 2012
Свидетельство о публикации №112030205139
Свидетельство о публикации №112030205139
Рецензии
