Могильний шепіт
Біля труни сиділа жінка
Молитви тяжко промовляла,
І вдалечінь дивилась мовчки,
Коли стискалося в грудях
Нема його в собі шепоче, якийсь голос
Могильний стогін розриває
Між світом два легких крила,
І ти так тяжко заридаєш,
Що в серці надривається струна,
Бринить і рветься, і хрипить,
О Боже милий припини!
Оце людське страждання,
Аж ні, скуштуєш ти сповна
Оті гіркі до болі сльози,
І землю засипають очі,
Комахи плоті зачекались
Усе куштує твою душу
Зриває відчуття надії,
І тихо шепче десь далеко голос
Він більш ніколи не прийде.
Могильний шепiт
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112030204425
Свидетельство о публикации №112030204425
Рецензии