Надя Чорноморец Чуть падает снежок... сонет

Чуть падает снежок, - так тихо и неспешно,
Зимы причуды всё,- пушистый,легкий снег
Незримо тает, как никчемный смех,
И в кружево дождя стекает нитью вешней.

Щебечет свиристель  призывно, страстно-нежно.
И долгожданный ключ - щемящий оберег
В синеющей дали полей, дорог и рек
Весенний путь откроет  радостно, безбрежно.

Исчезла вдруг печаль осенней изнемоги,
Роскошное манто белёсых снеговиц,
Утихнет и пройдёт предчувствие тревоги,
И небо осветится в сполохах зарниц.

А от надёжного тепла  руки
Деревьев распускаются  листки.


"Ледь проліта сніжок..."

Ледь проліта сніжок крізь віти тихі й голі,
Все витівки зими - легкий кудлатий сніг -
Незримо розтає, як безпорадний сміх,
В мереживо дощу перетіка поволі.

Дзюркоче омелюх у повені любові,
І довгожданий ключ - щемливий оберіг
В синіючий імлі невидимих доріг
Вертає на весну в майбутньому роздоллі.

Поділась десь печаль осінньої знемоги,
Розкішна білизна зимових сніговиць,
Ущухне в дрімоті передчуття тревоги,
Засяє горизонт у струменях зірниць.

А від тепла надійної руки
Дзвенять і розпускаються бруньки.

http://www.stihi.ru/2011/01/31/2524