Я перестала писати
.. лиш розрахунки, затрати, елементарне «прожити».
Все рідше читаю класиків, і розмовляю «суржиком»,
і біль завдаю образами, іронію плутаю з гумором.
Дивлюсь недалекі комедії, без посмішки, «за компанію».
Досягнення міряю брендами і відпочинком в Іспанії…
… і тільки під тихими зорями у темряві літнього вечора
очима напівпрозорими шукаю інколи дечого,
простої людської щирості, дитячої безпосередності;
лишитись на віях Вічності химерним сльози мереживом…,
чекаючи з острахом глуму жорсткого, практичного світу.
Тому на душі так сумно. …І знову «затрати,… прожити».
Свидетельство о публикации №112030107415