Я ножем вирізаю кохання на твоєму вікні.
Воно кришеться...бється...
Маленькі уламки,
З дивним трепетом ніжно летять до землі.
А я надіюсь -що хтось раптом одізветься.
Ти навіть не бачиш щирості почуттів,
Ти завжди сяєш з блиском у очах,
Здається...ти давно вже онімів,
Ти відчуваєш тільки дикий страх.
Можливо,сонце у зеніті не для нас,
Можливо,все що трапилось-мені приснилось,
Можливо,справа у роках...
Можливо...просто не судилось.
Не в дпов дн серця
© Copyright: Жуль Йет, 2012
Свидетельство о публикации №112030110250
Свидетельство о публикации №112030110250
Рецензии