Я уявляю знову нашу ніч,
Що в бабье літо осінь дарувала.
Що двоє ділять – звісна річ,
Очікують кохання , де чудова сила.
По гіркоті гріха як світла луч,
Воно веде нас в повсякденні.
Переборкає потрібітельства Ісус,
Бажане з сонцем наравні в своєм значенні.
Я снова представляю нашу ночь
© Copyright: Анатолий Заступ, 2012
Свидетельство о публикации №112022911700
Свидетельство о публикации №112022911700
Рецензии