Як лава з вулкану стікає похило,
Все плавить навколо, палає.
Так з серця кохання все лине бурхливо,
Ні краю, ні втоми не знає.
До тебе, мов пташка, воно завітає,
Внесе у вікно запах квітів.
І з днем, що настав вмить тебе привітає,
Найкращу у цілому світі.
Ти будеш стояти теплом цим зігріта,
Жадана, у сяйві казковім.
Не знаючи звідки краса ця із літа
З’явилася в тиші ранковій.
А я в почуттях, що біжать, не зникають,
Що душу нещадно розірвуть,
Знов буду дивитись як очі палають,
Палають і кличуть у прірву.
До тебе лечу все забувши довкола,
Горю, як у лаві каміння,
У муках страшних, як ніде і ніколи,
Не маючи сили терпіння.
Як лава з вулкану стікає похило,
Кипить, а тоді застигає.
Так серце моє, то все б’ється бурхливо,
То десь в глибині завмирає…
15.11.2000 р.
Зображення: http://vokrugmira.info/vulkan-krakatau.html
Вулкан
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2012
Свидетельство о публикации №112022810892
Свидетельство о публикации №112022810892
Рецензии
Прекрасно! Особенно про сердце нравится и про то тепло которым согреваете.Душевной теплоты Вам и ласки!
Жидких Елена Сергеевна 19.02.2014 23:16 • Заявить о нарушении
Жидких Елена Сергеевна 19.02.2014 23:16 • Заявить о нарушении
От души рад такой оценке моего скромного труда!!! Удачи Вам во всём и счастья!!
Прокопенко Юрий 19.02.2014 23:46 Заявить о нарушении
Прокопенко Юрий 19.02.2014 23:46 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.