Тітка ніч берегинею стала для мене
Розстилаючи карту небесних шляхів
Там молочний, неначе циркова арена
Переповнена снами - летучий архів.
Шле мені неймовірні зіркові перлини
Що спалахують в сяйві її ліхтаря.
Відлітають безслідно незгод переливи
Заколисані в трюмах тиші-корабля.
А як тітка сідає на тин коло хати
Темно так,що здригнеться душа
І до мене спішить безумовно крилатий
Білосніжний Пегас, кінь - натхненник вірша.
27.02.2012
Берегиня
© Copyright: Любовь Кононенко-Грицюк, 2012
Свидетельство о публикации №112022705282
Свидетельство о публикации №112022705282
Рецензии
