Не прощай мої юні гріхи,
Я їх кров’ю не змию ніколи,
В почуттях завжди був, як глухий,
Хоч не бавився я з алкоголем.
Я шукав свою суть голосну
Не в обіймах святої корони,
Дуже рано навіки заснув,
Тільки чорні літають ворони.
Не шукав ту єдину свою,
І страждатиму зараз і потім,
Але й досі я тихо люблю
Її душу на вічній ноті.
Тільки все вже так швидко пройшло,
Що не встиг я здійснити мрію,
І забуло мене село,
Лише вітер холодний віє.
І тому так замерзла душа,
Що не можу слово сказати,
Творчий спадок я їй залишав
І п’янкі аромати м’яти.
***
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112022509581
Свидетельство о публикации №112022509581
Рецензии
