Звуки ночі зачарують
І поманять не туди,
Та ніхто їх вже не чує
І не зірве всі плоди.
Крок за кроком віра гасне,
Я не той, що був колись,
А душа моя нещасна
Тихо шепче: «Помолись».
Не була вона щаслива
І, як вітер, понесло
В ті краї, де радість сива
Гріє сонячним теплом.
Та тепло чуже і сіре
Не зігріє, як вона,
Та дарма я їй повірив
І дарма в душі тримав.
Я обманом втертий вдосталь,
Не жалію, що так жив,
Душ загублених апостол
І співець забутих нив.
Звуки ночi зачарують
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112022509528
Свидетельство о публикации №112022509528
Рецензии
