Вкрита білими слідами
І від всіх захована,
Не відчують її дами,
Бо не знають, хто вона.
Понесло в краї незвані,
Де немає спокою,
Де літають очі п*яні
Тугою високою.
Тільки там любов спокійна,
Без питань і відчаю,
Засинає у обіймах
Радісного вітчима.
Там і я її помітив,
Знав, що не судилося.
Похилилось в’яле літо,
Як життя втопилося.
Похилився я навіки,
Все без мене зроблено.
Не встають із ніг каліки,
Що хитались згорблено.
Вкрита бiлими слiдами
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112022509451
Свидетельство о публикации №112022509451
Рецензии