Порцелянова лялька за склом вітража
Вся тремтить від чужих злих поглядів
Мов безмолвна панянка самотня душа
Ледь горить серед тусклих полуднів
Де рожеві горіли щочки колись
Залишилися лиш бліді плями
Де надією посмішка гріла, дивись
Тепер болі гримаса між вами
Оченята що блиском сіяли,немов
Пара ґудзиків нових,блискучих
Опустіли тепер і засохли, так мов
Пара кактусів ссохлих,колючих
І вже не впізнати чарівную ляльку
Що могла б збирать погляди сотні очей
Можна бачити лиш безмолвну панянку
Що ховаеться в тіні від поглядів людей
Лялька
© Copyright: Дарина Аринова, 2012
Свидетельство о публикации №112022507392
Свидетельство о публикации №112022507392
Рецензии