ВОВК
Сніг, сліпа безмовність ночі
І до поясу в снігу душа.
Щось у серці зве і просить
У Ведмедиці в зірках ковша.
Білий сон у червонім літі,
В заметілі зими не відняти,
В бездоріжжі, в безвір’ї, без світла
Здатен вовк у степу виживати.
Зникне місяць від того вою,
Доля жадібна знов не права.
Життя вовче не того покрою:
Без брехні й не потрібні слова.
Грубій силі не заздрю роками,
В лихоліттях... були ми вовками.
© Copyright: Анатолий Заступ, 2012
Свидетельство о публикации №112022511720
Свидетельство о публикации №112022511720
Рецензии
