от 26. 07. 2009
Й ніколи не повторює обличчя...
Надія Панчук
***
Не зупинивши часу плин, нажаль
Лишаюсь я й моя печаль.
Моі думки, любов, страждання,
Кохання, дружба... і мовчання.
Мовчу про вче, про що мовчиться.
Я іноді, як та вовчиця!
Не знаю де себе подіти...
І як тобою вододіти?
Ти непідвладний лиш мені? - нікому
Ти переконливий, як аксіома.
І знову я мовчу про тебе.
І мовчки так звертаюся до Неба.
Помовчати удвох так хочу...
Та лиш говорю. Нащо голову морочу?
І знов лиш я й моя печаль.
Не повернула час назад. Нажаль...
Свидетельство о публикации №112022501098