Не дивись ти на мене ось так...
Я загинув, я вбитий давно.
Затремтів усередині птах,
Дуже тихо укрався в вікно.
Ти в мені відродила тепло,
Міцно склеїла серця шматки.
Все засяяло й так загуло,
Наче грому небесні гудки.
Не кажи мені лагідних слів,
Вони зайві, хоч любі мені.
Я занурююсь в казку землі,
Босоніж вмить біжу по стерні.
І хтось вказує тільки цей шлях,
Хтось веде мої сни до мети.
Запеклось і забулось в боях,
На ристалищах серце, де ти…
Так під градом блакитних очей,
Кожен дотик палаючих стріл
Пронизав безкінечність речей,
Потопив мене, бурею стрів.
Не дивись ти на мене ось так...
Заслабкі обладунків шари.
Не витримує одіж проста,
Цей шалений, мов вибух порив.
17:21, 29.11. 2009 рік.
Не дивись ти на мене ось так
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2012
Свидетельство о публикации №112022311792
Свидетельство о публикации №112022311792
Рецензии
Хоть с трудом но прочитал! У нас остатки мовы! Читай " Рады козака сыну, або ода тэщи!"
Погорелов Виктор Александрович 03.03.2012 09:59 • Заявить о нарушении
Погорелов Виктор Александрович 03.03.2012 09:59 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.