Твоє слово, як попіл на дні
Твоє слово, як попіл на дні,
Намагання змінитись мізерні,
Швидко тонеш у власнім багні,
Потанцюємо в пеклі моїм,
Де розірвані груди і страх,
Пронизає жахіття і біль,
Де комахи у тілі гнилім
Відшукали останній притулок.
Там кайдани на збитих руках
І дитячі пронизливі крики,
Намальований, прихований рай,
На душі лиш мелодія жаху,
Вибирає із тіла вологу
І до мене під ноги несе,
Розчленоване тіло убоге.
Твоe слово, як попiл на днi
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112021900195
Свидетельство о публикации №112021900195
Рецензии