Мiй рушник
Як на довгім віку - неосяжнії верстви...
Вишивала я скрізь - в тихім щасті і в горі.
Діамантами сліз засвітилися зорі...
Вишивала я тло з гіркотою і болем -
Йти так важко було переораним полем...
Незабутні стежки перетнулись з тобою,
Я робила стіжки і співала з журбою...
В чорний колір на нім я позначила зраду,
А небес голубінь ніжно виткала гладдю...
Вишивала вночі над дитям колискову.
Б'ють холодні ключі, помережані словом...
Золотисті поля... Далі - вишито синім.
То бурхливі моря, упокорені сином...
Тихо пестить зоря, мов ласкаві долоні.
Це - надія моя, мої любії доні...
І метелики скрізь розлітались грайливо -
Онучата малі - гомінкі, пустотливі...
Я барвінком сплела по краєчку мережку,
Щоб до щастя вела діточок моїх стежка...
Жебоніє потік край зеленого поля...
Цей життєвий рушник мені виткала доля.
16.02.2012
Свидетельство о публикации №112021910787
З Святом Перемоги,Вас!))
З пошаною і букетом бузку,Людмила))
Людмила Кожуховская 09.05.2012 20:29 Заявить о нарушении
З Днем Перемоги Вас! Хай завжди під чистим небом буяє бузок...
Посміхаючись щасливо, Анна.
Анна Корниенко 10.05.2012 07:50 Заявить о нарушении