Поведи мене...

Поведи мене в безкрайнє літо,
Де світанкам в росяній траві
Подарує сонце ніжне світло
І в майбутнє впевненість мені.

Де нестримна бистрина ріки
Понесе між берегів високих
Нас, в полоні снів, через віки.
До наснаги роздумів глибоких.

Де, пізнавши буйноцвіття нив,
На подушку свіжу волошкову
Я б свою голівоньку склонив,
Щоб прийняти силу світанкову.


Рецензии