Бува так...

Буває так: заплющу тихо очі,
Віддамся в лЕгітні обійми ночі,
Відчую теплий спокій і – живу.
Торкають ноги росяну траву,
А небо зорі прихиляє на зіниці.
Сполоха тишу одинока птиця.
І в зойкі тім застигне віща мить.
Тривогою надія защемить.
Та незбагненні зоряні орбіти
Впокоєно зовуть життю радіти.
Тож знов заплющую тихенько очі
І рину в лЕгітні обійми ночі.


Рецензии
Дякую за чарівний вірш,він мене надихнув!!!
На Україні ніч у нас чудова,
Ось соловейко співає у гаю
Неперевершено,як наша мова,
Я зачарований у темряві стою....

Вдихаю літа нічного аромати,
Це запах свіжості,достиглої трави
І квіток,нам дарує Земля-мати
Свої скарби,щасливі щоб були...

Росою вмиє,за ніч кожну квітку,
Причепурить і листя,і стебло,
Помиє ніжоньки моїй лебідки,
Ми попрямуємо із нею за село...

Світанок стрінемо у чистім полі,
Вкарбується у пам'яті ця ніч,
Подякуємо Богу,своїй долі,
Що не сміявся і не плакав сич...

Бажаю успіхів та натхнення!!!
С теплом душі та повагою,Володимир.

Владимир Прохода   19.02.2012 16:49     Заявить о нарушении
Дякую за Ваш відгук. Ваші вірші такі ліричні та щирі. Приємно, що в чоловічій душі живе таке розуміння краси.
З повагою,

Ольга Колодуб   21.02.2012 11:13   Заявить о нарушении