Відійди
Торкаючись швів і глибоких рубців,
Ти мав наближатись до світлих богів,
Але у пітьмі рахуючи муку,
Принижений злиднями у ямі вмирав.
Здираючи тіло об камінь і лід,
Шукаючи правду ти марив майбутнім
І гідно поклоном біль проводжав,
Але каменів від кожного руху,
Бо сам розумів для кого довіра,
Що жалість ховає під ковдрою смерті
Обличчя гниле.
Не слухай потвор, що бавлять прозрінням
У очі вливають жахіття і страх,
До світла прямуй, відійди від прокляття,
Що лічить години за спиною муки
І сльози збирає для іншого горя
Від розкоші корчиться, глузує над бідними,
Не знаючи болі, славу стискає
У пітних долонях.
Вiдiйди
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112021709977
Свидетельство о публикации №112021709977
Рецензии