Здіймає вітер сонячні вітрила,
Блакить небесну крає і велить,
Щоб вдаль летіла птаха сизокрила,
Де поєднала долі неповторна мить.
Ми в тім краю взяли в свої долоні
Тепла сердець джерельну чистоту.
І з нею линемо до зір в п’янкім полоні,
Здолать бажаючи до щастя висоту.
А зорі нас чекають, ніжно сяють,
В свої простори трепітно зовуть.
Зустрінуть лагідно і щиро привітають
І в світ безмежний шастя поведуть.
Сонячнi вiтрила
© Copyright: Владимир Великодный, 2012
Свидетельство о публикации №112021707581
Свидетельство о публикации №112021707581
Рецензии
Сподобалось! Дякую!
Але: "неповторима" - краще "неповторна" ;)
i "трепітно зовуть" - теж якось рiже слух...
А взагалi - дуже i дуже!!! Дуже нiжно i поетично!
Мантихора 17.02.2012 17:20 • Заявить о нарушении
Але: "неповторима" - краще "неповторна" ;)
i "трепітно зовуть" - теж якось рiже слух...
А взагалi - дуже i дуже!!! Дуже нiжно i поетично!
Мантихора 17.02.2012 17:20 • Заявить о нарушении
Дякую Вам. Часткове спiвавторство... Часткова згода... Успiхiв Вам. До завтра. З повагою Володимир.
Владимир Великодный 17.02.2012 18:03 Заявить о нарушении
Владимир Великодный 17.02.2012 18:03 Заявить о нарушении