Загубилася ти в давнім літі.
Не карай ти мене, не карай!
І не стало кохання на світі,
тільки вітер один з краю в край.
А ще лепські блакитні морози
і прекрасне життя без тепла.
Нескінченні чвалають обози:
ти була, ти була, ти була.
Сонце світить у вікна і гріє,
хазяйнують синиці в саду.
А в степу замерзає надія.
До ладу все стає, до ладу!
Загубилася ти
© Copyright: Валерий Линник, 2012
Свидетельство о публикации №112021710674
Свидетельство о публикации №112021710674
Рецензии
