Кареглазая любовь
Поки фіалка п’янко так дурманить.
Хмільну любов уже не повернуть,
Панують сумніви – твій світ не манить.
Кохання карооке, зупинись,
По жерсті дощ... і раптом злива.
Коли можливо, ти ще раз наснись,
Щоб вранці сонце лагідне світило.
Свидетельство о публикации №112021611493