мій рот через край шитий білими нитками.
мій рот несподівано криво рветься червоним.
зла і невірна,
припасувавшись швами і стиками
до асфальтів і стін,
я по-чесному намагаюсь
м’якнути, тихнути, бути комусь законною,
але, розпанахана криком,
вивертаю нутро без прелюдій,
і земля піді мною не звикла
без бетонних корсетів -
їй надто свіжо і сонячно.
я кришу, як хліб, ароматні ранкові газети -
плач по їх плоті. я злизую фарбу з долонь.
так приходить безпомічність.
і теплом розходяться груди
на мокрий запах
спільних весняних безсонь.
Мiй рот через край шитий бiлими нитками
© Copyright: Галина Танай, 2012
Свидетельство о публикации №112021610846
Свидетельство о публикации №112021610846
Рецензии
останнім часом в усих якась патологія на бетон.
Мария Лихошерстова 18.02.2012 15:44 • Заявить о нарушении
Мария Лихошерстова 18.02.2012 15:44 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
