Громадянин кра ни знань
Чи в дощ, чи то в прозоро-синю рань
До школи чи ліцею, як в обитель
Іде Громадянин Країни Знань,
Іде роками зморений Учитель
Його років ніхто не рахував:
Раз з молоддю – повинен бути юним!
А що болить – так те він приховав,
Як глибоко ховають сердця струни
Але ж - болить! І – ниє! І – гуде!
Глибокий біль від вчительської долі
За тим, що неминуче відійде,
Що опаде, як жовтий лист тополі…
Що сенс життя і мрій юнацьких злет
Жагу книжок і все, що є в освіті –
Все пригнобив всесильний Internet –
Новий взірець життя у цьому світі
Лише пісні про «зошити в рядок»
Лише плакати типу «Здравствуй, школа»,
Лише розтягнутий на все життя урок,
Під ноги кинутий, як папірець – додолу!
Та в пам;яті юнацьких сподівань
Він всеодно з;являється невпинно
Простий Громадянин Країни Знань,
Що був в житті у кожної людини!
жовтень 2011р.
© Copyright: Анатоль Корниенко, 2012
Свидетельство о публикации №112021509274
Свидетельство о публикации №112021509274
Рецензии