Багрянець ночi догоряв

Багрянець  ночі  догоряв,
А  день  новий  уже  вставав.
Погасла  зіронька  вгорі,
Схилились  в  тузі  явори.

Ти  молодий  безвусий  був,
Ганяв  завзято  голубів.
Та  не  дожив  до  сивини
З  чужої  не  вернувсь  війни.

Під  Кандагаром  ліг  в  бою.
Хто  виправдає  смерть  твою?
За  що,  скажи,  ти  воював?
За  що  життя  своє  віддав?

На  скронях  в  друзів  сивина.
Тебе  поглинула  пітьма.
Лишився  вічно  молодим,
І  не   розсіявсь   сивий  дим.

Ще  БеТееР  не  догорів,
Тюльпан  у  горах  не  розцвів,
Де  краплю  крові  з висоти
Вловить  в  долоню  ти  не  встиг.

Упала  крапля  на  траву,
Ти  молоду  лишив  вдову  -
Мадонну  і  мале  дитя.
Росте  синок  -  твоє  життя.

Їх  щастя  гірке,  як  полин,
Без  батька  підростає  син.
Нестерпний  біль  у  серці  тім...
Осиротів  без  тебе  дім.

Для  них  твоя  зоря  горить.
В  серцях  ще  довго  будеш  жить.
Прилинеш  птахом  навесні,
Бузком  розквітнеш  у  вікні.