спомин про дитинство
Вже не згадаю я пори,
коли душа ось так співала,
Й думками світ перевертала.
Й злітала птахом догори...
Самотність вже недошкуля,
Лиш серце просить відпочинку....
І в зеркалі знайому жінку
не впізнаю ...Лише поля
згадаю в пахощах :весною
там дзвонить жайворонка дзвін,
Як сонцю вранішній уклін
Схилили трави під росою,
Там ніжний витьох солов"я
у вечоровю годину-
і знову я в дитинство лину,
і відчуваю радість я...
І вже струною забренить
Моя натомлена надія...
І пам"ять чиста, як неділя
із давніхднів-не зупинить.
І чую ніжно, звіддаля
П"янить повітря рута-м"ята,
і все зове до двору мати,
Й пораду щиро намовля....
С Зіновська.2000.
***
© Copyright: Светлана Зиновская, 2012
Свидетельство о публикации №112021504401
Свидетельство о публикации №112021504401
Рецензии
