***

мамі.


Ой, що ж ці крила доля обійшла?

Ні . не пташині-мамині то руки...

Вже підростають довгожданні внуки,

а ти й сама ще наче не жила....

 
 
Та як скажу: "-Життя тебе не бавить..."

Ти посмутнієш: все, мовляв, мовчи...

Хто знає, де лежать ключі

Від того замку, де лиш радість  править.....
 
 
С Зіновська 2000.


Рецензии