Роздуми ослика у новому дворi

(Закавказький цикл)

"... Ой, не завидна доля у осла...
І чим кому тварина завинила?
Усе життя в`юки кудись неслА
І опору фактично не чинила.

Ну, попручається коли бува, -
То це ж так звіку-правіку годиться.
Чому ж вороже ставиться сова
Й не поміча хазяйська верблюдиця?"

Узятий не за безцінь на торжку,
На їх нечемність дивиться похмуро.
Сіпнув трави пучечок у стіжку,
Повісив вуха й голову понурив.

" ... А хай їй грець, тій пташці угорі!
Вже вибачу її натуру горду.
Та й верблюдиця - змалечку в дворі,
Спасибі, що не плюнула у морду.

От незабаром вийде в двір бабА*,
Візьме свого маленького онука
І стежкою, де не пройдЕ гарба
У гори втрьох підіймемось на луки.

А там - роздолля, квіти і трава!
З джерел фонтаном б`є смачна водиця!
Про те не знає птаха степова
Й не снилось норовистій верблюдиці".
-------------------------------------
Вернулись із чималеньким тюком
З гірською соковитою травою
І чебрецем запахло молоко
Верблюже із ранкового удою.

   * - дідусь (азербайджанське)