Вранці він виходив на поле
Всі заплакане від роси
Тут для тіла свобода і воля
Де ж подібне для душі?
Він закидав руки за плечі
На колінах сонце зустрічав
І німі питальні наречья
На все горло в небо кричав
Навіть дужі серця пориви
Остуджує завзятий страх
І вітру, розбиваючи вітрини
У чотирьох стлівають стінах
Все тече у своєму направленьи
I біліють до снігу віскі
Проживе він можливо тінню
Мріючи робити все навпаки
Поле
© Copyright: Кузнецова Алёна, 2012
Свидетельство о публикации №112021502930
Свидетельство о публикации №112021502930
Рецензии