Любов, відкинувши перестороги,
Підійнявши келиха з вином,
Промовила: „Пригадую дороги,
В твоїм житті була я віщим сном”.
Була колискою, поривами вітрів,
Була пекельною липневою жарою,
Несла в дощі, в хурделиці снігів,
Тепло надій зимовою порою.
Ішла до тебе в буревій невзгод,
Несла в долонях думи незбагненні,
Піднявши до невидимих висот
Бажання щастя незрівненні.
Вона прийшла і подихом тепла
Відкрила долю... І до тебе привела.
Любов, вiдкинувши перестороги...
© Copyright: Владимир Великодный, 2012
Свидетельство о публикации №112021510144
Свидетельство о публикации №112021510144
Рецензии