Тінь
У ніч, коли стікають сльози,
Я бачу два крила холодні,
І тінь, що коло мене ходить,
Стискає душу, радить в тиші,
Щоб линув в глибочінь похмуру.
А я у бік кричу до неї,
Стіна холодна не зігріє,
Я так примушений терпіти,
Образу, що в кутку шепоче,
І грає почуттям химера,
Шукає правду, біль і сльози,
Аж доки вдарить, затремтить,
І надомною затихає криком,
Радіє гірким відчуттям,
Гнилим, замученим і вбитим,
Неначе кригою обвитим,
Холодним, немічним чуттям.
Перегинається, жартує,
Блукає муками безодні,
І повертається жахіттям
Через понуре горе.
Тiнь
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2012
Свидетельство о публикации №112021400293
Свидетельство о публикации №112021400293
Рецензии